Історія сіл Степанівка та Старі Новаки
Степанівка (назва села походить від імені – Степан) – село, центр сільської ради.
Розташоване на лівому березі річки Жерев за 12 км на північний захід від районного центру смт Лугини, за 7 км від залізничної станції Кремне та за 6 км від автошляху Київ – Ковель. Площа населеного пункту – 122.2 га. Дворів – 107, населення – 259 чол. Сільській раді підпорядковане село Старі Новаки.
Село відоме з 1866 року. Радянська влада встановлена в січні 1918 року.
156 жителів сільської ради брало участь у Великій Вітчизняній війні, з них 75 - відзначено орденами й медалями, 61 – віддав своє життя за Батьківщину. Під час тимчасової окупації жителі сільської ради не скорилися ворогові. Вони підтримували зв’язки з підпільниками та партизанами, подавали їм активну допомогу. В липні 1941 року під керівництвом підпільного райкому КП(б)У на чолі з секретарем П.Й.Нагорним та членів райкому І.Г.Сторожука і Є.І.Медведського створено підпільні партійні групи. Вони розповсюджували листівки, збирали зброю і передавали її партизанам. 19 червня 1942 року в партизанський загін було направлено 25 жителів Степанівки. Свідками партизанського руху на Лугинщині є інваліди ВВв Мурга Роман Кузьмич та Довбня (Медведська) Ганна Семенівна - колишня зв’язкова партизанського загону.
В Степанівні народився секретар підпільного райкому партії І.Г.Сторожук, художник – графік Л.Г.Сторожук (1955 р.н.), професор З.М.Грузман (1919 – 1999р.р.)
1956 року в селі встановлено три пам’ятники партизанам, які загинули в боях з німецько-фашистськими загарбниками під час виконання бойового завдання – Тупоті Костянтину Григоровичу, Попову Дмитру Сергійовичу та Лобову, жителю села Степанівка Голені Ничипору Васильовичу. Також на сільському кладовищі захоронено жителів села Степанівка Голеня Ївгу Андріївну з дочкою Голеня Любою Василівною, які загинули від рук фашистів та воїна-інтернаціоналіста Сторожука Володимира Петровича, який загинув під час виконання інтернаціонального обов’язку в республіці Афганістан.
В селі є пам’ятки природи місцевого значення – парк та ялина європейська. Поблизу села є дві стоянки (палеоліту), правий берег р.Жерев.
В Степанівні розміщена центральна садиба ТОВ «Степанівське», яке використовує 731,7 га сільгоспугідь. В господарстві вирощують зернові культури та м'ясо-молочну продукцію. На території села працює ЗОШ I – II ступенів, розташована в колишньому панському маєтку, побудованому в 1905 році, в якій 16 вчителів навчають 65 учнів, сільський клуб, бібліотека, фельдшерський пункт, чотири магазини – 3 приватних та РайСТ, кормодробарка придбана в 1994 році за кошти населення, в комунальну власність громади села в 2006 році передано лазню, дитячий садок та дороги з твердим покриттям. В приватному секторі утримується 4 зернозбиральні комбайни, 6 тракторів, 15 коней.
Старі Новаки (колишня назва Новаки, походить від слова «новий») – село, підпорядковане Степанівській сільській раді. Розташоване на правому березі річки Кремне за 13 км на північний захід від районного центру смт. Лугини, за 4 км від залізничної станції Кремне та за 2 км від автошляху Київ – Ковель. Площа населеного пункту – 73.5 га. Дворів – 55, населення – 139 чол.
Перша писенна згадка про Новаки відноситься до 26.07.1687 р. як про володіння овруцького старости Франциска Потоцького (село відносилось до Велідницької, а згодом – до Білокоровицької волості Овруцького повіту). Церква була збудована у 1804 році на кошти прихожан (після революції 1917 року зруйнована). Радянська влада встановлена у січні 1918 року, колгосп ім. 1 – го Травня створений у 1931 році (функціонував до 1951 р.)
Село окуповане фашистами 14.08.1941 р. Визволене Червоною Армією 31.12.1943 р. За даними облдержархіву, окупантами вигнано на каторжні роботи до Німеччини 39 чол., закатовано або розстріляно 15 осіб, спалено або зруйновано 13 будинків колгоспу та жителів села. У 1946 р. в центрі села встановлено обеліск на пам'ять про спалених у власному будинку фашистами у серпні 1943 р. Сидорчук Василини Прокопівни – секретаря сільської ради, Сенчила Івана Васильовича – голови колгоспу і його дружини Ярини Григорівни. На місцевому кладовищі у 1963 р. встановлено 2 обеліски радянським воїнам (невідомим солдату і офіцеру) та трьом льотчикам - Борисову Петру Федоровичу, Ощепкову Костянтину Федоровичу та Костильову Андрію Денисовичу, які загинули 23.06.1941 р. під час нальоту німецької авіації на військовий аеродром що був розташований між Старими Новаками та Червоною Волокою.
В селі працює сільський клуб, приватний магазин, кормодробарка придбана в 1994 році за кошти населення. В приватному секторі утримується 1 зернозбиральний комбайн, 6 тракторів, 9 коней.
